Харьков. Городские новости.

Третя зупинка машини часу 1900 рік, самий початок XX століття. Харковом курсує конка, на вокзал прибувають потяги, у театрі горить світло, а в газетах друкують біржові котирування.

Здається, що до сучасності рукою подати, і вижити людині з 21 століття тут буде простіше, ніж пятдесят чи сто років тому. Але насправді це оманливе відчуття. Просто не вийде.

Куди ви потрапили

На престолі останній цар, Миколай II, він править з 1894 року. Імперія переживає промисловий підйом, але в повітрі вже відчувається наближення бурі: робітники страйкують, студенти бунтують... Загалом, якось неспокійно. До того ж ми знаємо, що до першої революції 5 років, і це знання нам впевненості не додає. Зате має додати обережності. Про це нижче.

Харків нарешті став по-справжньому великим містом. За XIX століття його населення зросло в 17 з половиною разів з 10 до 174 тисяч осіб за переписом 1897 року. Це одне з найбільших міст півдня імперії: торгове, промислове, університетське.

Що тут є:

Залізниця. Потяги курсують з 1869 року, місто стало великим транспортним вузлом.
Конка. Перша лінія кінно-залізничної дороги відкрилася 24 вересня 1882 року й зєднала вокзал із центром.
Електрика та газ. Газові ліхтарі зявилися ще в 1860-х роках, електростанція вже працює, але електрику поки що мають лише деякі мешканці.
Заводи. Паровозобудівний, сільськогосподарських машин, механічні майстерні тисячі робітників.
Університет і Технологічний інститут. Студенти помітна й неспокійна частина міста.
Сайту Status Quo поки що немає, зате є газета Південний край. Вона щоденна, виходить з 1880 року. Оголошення про роботу та квартири шукайте там.

У 1900 році міським головою обрано професора Технологічного інституту Олександра Погорелко. Він керуватиме містом до 1912 року.

На жаль, цей мер невідомий сучасним харківянам. А дуже даремно. Людина була видатною. За його часів у Харкові зявився електричний трамвай, водопровід, каналізація, крита частина Благовіщенського ринку, нові лікарні, бруковані вулиці та тротуари Звісно, з одного боку тоді такі були часи час певного технологічного ривка. З іншого боку мер міг би обмежитися лавками. Крім того, що дивно, з імям Погорелко не повязано жодних корупційних скандалів. І взагалі, він навіть свого маєтку не мав, що для українського мера, як тоді, так і зараз, навіть якось непристойно.

Зовнішній вигляд

У 1900 році одягнутися непомітно простіше, ніж раніше: у місті повно робітників, приїжджих і міщан у купленому одязі. Харків тоді місто досить різношерсте, і якийсь екзотичний вигляд викличе у оточуючих набагато менше запитань, ніж 100 років тому. Але голова має бути вкрита, а ноги у чоботях або черевиках. Тобто краще вже в бейсболці, ніж без неї, і краще в кросівках, ніж босоніж. Бажано, щоб ваш вигляд відповідав обраному образу.

Робітничий або майстерний. Косоворотка або сорочка на випуск під ремінь, піджак або куртка, штани, заправлені в чоботи, картуз. Найпоширеніший і найнепомітніший варіант.
Прикажчик або конторник. Піджак, жилетка, біла сорочка з комірцем, краватка, капелюх-котелок або картуз, черевики. Годинник на ланцюжку ознака солідності.
Чиста публіка. Сюртук або візитка, накрохмалена сорочка, капелюх-котел або циліндр, тростина, рукавички. Дорого і вимагає дотримання манер.

З жінками трохи простіше: спідниця до підлоги, блузка з високим коміром, жакет, капелюшок або хустка. Штани, короткі спідниці та непокрита коротко стрижена голова зроблять вас головною сенсацією вулиці, причому в поганому сенсі.

Бороди та вуса вже нікого не дивують: вуса носить майже кожен дорослий чоловік. А ось поголений наголо модник або яскраво пофарбоване волосся привернуть зайву увагу.

З сучасних гаджетів можуть стати в нагоді годинники зі стрілками. Проблема в тому, що Картьє ще не ввів у моду чоловічі наручні годинники. На рубежі століть це, як не дивно, суто жіночий аксесуар. Тому можна зняти з наручного годинника ремінець і підвісити його на ланцюжок, як і личить пристойному чоловікові. Звісно, якщо вигляд вашого наручного годинника більш-менш класичний. Тим більше, що годинник вам, справді, стане в нагоді: за ним живе все місто, від конки до заводу.

Документи: паспорт

Кріпосного права більше немає, його скасували у 1861 році. Але це ще не означає, що можна вільно тинятися містом без документів. Положення про дозволи на проживання 1894 року визначило, які документи потрібні людині поза місцем постійного проживання:

плакатний паспорт на рік, півроку або три місяці, його зазвичай отримували селяни, які вирушали на заробітки;
паспортна книжка строкова або безстрокова, для міщан, купців та інших міських станів.

У документі вказані імя, стан, віросповідання, місце приписки. Його вимагають під час працевлаштування, оренди житла, реєстрації у дільниці.

Важливий момент остерігайтеся двірників і всіляко задобрюйте їх. Двірник у ті часи очі й вуха поліції. Він зобовязаний повідомляти поліцію про нових мешканців, а поліція перевіряти їхні документи.

Без документа ви безпаспортний. Це вже не загрожує Сибіром, як у 1850-му, часи вже не ті, але затримання, висилка на батьківщину етапом і знайомство з поліцейським відділком гарантовані. Тим більше батьківщини у вас немає, і чим закінчиться ваше перебування в поліції невідомо. Але явно нічим хорошим.

Як викрутитися:

Не орендуйте житло офіційно, поки немає документів. Нічліжки та артельні бараки перевіряють рідше, але й там бувають облави.
Влаштовуйтеся туди, де беруть без зайвих питань. Поденна робота на станції, на будівництві, на вантажній. На великий завод без паспорта не візьмуть.
Легенда має бути простою і такою, що її якомога менше перевіряють. Наприклад: селянин із віддаленої губернії, паспорт вкрали в поїзді, чекаю на новий. Така історія траплялася постійно, але волость, яку ви назвете, має існувати.

Як розмовляти

У центрі Харкова 1900 року розмовляють переважно російською: у конторах, магазинах, на конці, на заводах. На базарах, у приміських слободах і серед приїжджих селян чути українську мову. У Харківському повіті, за переписом 1897 року, українську назвали рідною майже 55 % мешканців, російську близько 40 %.

Друкованого українського слова в місті майже немає. Емський указ 1876 року заборонив друкувати книги українською мовою, ввозити їх з-за кордону та ставити на ній вистави. Пізніше заборону на театр частково помякшили, але з цензурними обмеженнями. Тож українська книга в руках виглядає як виклик.

Практичні поради:

Звернення. До поліцейського пане городовий, до чиновника ваша високоповажність або за імям та по батькові, до прикажчика та майстра шановний, до дами пані. Головне жодних чоловік і дівчина. Так тоді не говорили.
Стара орфографія. Ять, i, твердий знак на кінці слів. Письмові помилки одразу видають малограмотного.
Міри. Аршин (71 см), сажень (2,13 м), верста (1,07 км), фунт (410 г), пуд (16,4 кг). Метричну систему знають інженери, але в побуті нею не користуються.

Гроші та робота

Рубль у 1900 році одна з найстабільніших валют світу. Грошова реформа міністра фінансів Сергія Вітте (18951897) запровадила золотий стандарт. У обігу золоті монети: імперіали та напівімперіали, пятірки та десятки, а паперові кредитні банкноти Державний банк вільно обмінює на золото. Срібло та мідь слугують розмінною монетою.

Скільки платять. У середньому робітник отримував у 1900 році близько 16 рублів на місяць. Влітку 1900 року в повітах навколо Харкова косарям платили по 50 копійок на день, а поденницям по 35 копійок, з харчами від господаря, що, до речі, є важливим. Добре поїсти вже дорогувато. Дорожче, ніж 100 років тому. Але про це нижче.

Де шукати роботу:

Заводи. Найбільш надійний заробіток, але потрібен паспорт, а на кваліфіковану посаду навички слюсаря, токаря, ливарника.
Вокзал і склади. Вантажники, носії, поденні робітники потрібні завжди.
Торгівля. Продавці, конторські працівники, бухгалтери. Але врахуйте: у лютому 1900 року Південний край писав про застій у торгівлі після Водохресного ярмарку десятки продавців залишилися без роботи, а господарі скоротили зарплату тим, хто втримався.
Репетиторство. Гімназистам потрібні вчителі математики, фізики, мов. Якщо ви добре знаєте шкільну програму, це ваш шанс. Але потренуйтеся в старій орфографії.
Будівництво. Місто росте, а земля стрімко дорожчає: у 1900 році газети дивувалися, як швидко зростають ціни на ділянки на Сумській.

Робочий час. На заводах працюють за сигналом гудка, робочий день згідно із законом 1897 року до 11,5 годин. Ця норма майже ніколи не дотримувалася. Це називалося понаднормові години за згодою. Тобто ти або згоден працювати по 15 годин, або не згоден. Тоді й роботодавець не згоден тебе наймати. Якщо ви думаєте, що зможете байдикувати на посаді менеджера з продажу, тобто прикажчика, не сподівайтеся їхній робочий день триває близько 16 годин. Причому він не регулювався взагалі ніяк, жодними законами. Загалом, працювати доведеться багато й довго.

Де жити й що їсти

У 1900 році вибір житла був широким, питання лише в грошах і паспорті.

Нічліжка. Найдешевший варіант. У другій половині XIX століття приватні харківські нічліжки брали за ніч від 2 до 5 копійок, а після 1872 року місто побудувало власний нічліжний притулок, розрахований на сотні людей. Нари, тіснота, воші, поліцейські облави. Але все ж краще, ніж ночувати на вулиці.
Куток або ліжко. Знімаються у господині в квартирі на околиці: на Москальовці, Холодній горі, у районі вокзалу. Тут мешкає більшість робітників.
Мебльовані кімнати та готелі. Для прикажчиків, студентів, приїжджих купців. Але без паспорта не поселять. При цьому не варто забувати, що ви в Харкові, нехай і 130 років тому. А отже завжди можна вирішити питання. За зайвий рубль швейцару чи господареві можна поселитися й без документів. Але це будуть дешеві номери, тобто в пристойне місце все одно не пустять. Крім того, подібні заклади дуже любить поліція. Не в плані селитися там, а в плані проводити облави. Тому затія ризикована.

Що їдять. Робітничий Харків харчується просто: житній і пшеничний хліб, борщ, щі, каша, картопля, оселедець, сало. Мясо переважно у неділю та у свята. Чай із цукром на закуску щоденний ритуал, а трактири та чайні з самоваром працюють з ранку до ночі. Робітники, які жили артіллю, складалися на спільний котел: так виходило дешевше.

У чистої публіки інший стіл: ресторани при готелях, кондитерські, кавярні. Сюди вам у робочому одязі та зі скромними фінансами шлях закритий.

Лайфхак. Де поїсти безкоштовно. По-перше, є безкоштовні їдальні від різних благодійних товариств. Розклад їхньої роботи можна дізнатися на сайті тобто в газеті Південний край. По-друге, влада, вирішивши боротися з пивними, відкрила всюди народні чайні. Там можна було поїсти не просто дешево, а іноді безкоштовно. По-третє не забуваємо про монастирі та церкви. Гарна традиція годувати жебраків, вона не дасть вам померти з голоду. Тож якщо у вас зовсім погані справи прямуйте до Покровського монастиря. Там від голоду не помрете.

Скільки коштувала їжа. Восени 1900 року харківські газети скаржилися на дорожнечу картоплі: мішок у півтори мірки продавали по 4050 копійок. Фунт мяса (410 г) коштував у Харкові близько 15 копійок: у 1908 році газета зазначила, що він подорожчав ще на копійку, до 16. Десяток яєць на початку століття продавали на харківських базарах приблизно по 1518 копійок, а влітку, коли постачання було хорошим, дешевше. Для робітника із заробітком у 6070 копійок на день це означає: фунт мяса вже відчутна витрата, а яйця та масло не на кожен день.

Водопровід у центрі міста вже є, але на околицях воду, як і раніше, беруть із колодязів і купують у водовозів. Сиру воду не пийте.

Здоровя

Медицина 1900 року вже знає про мікроби: збудники холери, туберкульозу та тифу відкриті, лікарі говорять про гігієну, у місті є лікарні, університетська клініка, приватні лікувальні заклади. Загалом, прорив очевидний. Але головне антибіотиків немає і не буде ще сорок з гаком років.

Головні загрози:

Черевний і висипний тиф. Харківські газети початку століття регулярно повідомляли про тифозні епідемії. Черевний тиф передається через брудну воду та їжу, висипний через вошей, які водяться в нічліжках і бараках.
Холера. Остання велика епідемія в губернії була в 1892 році. Тоді селяни боялися лікарів і лікарень та відмовлялися лікуватися. Не повторюйте їхню помилку.
Туберкульоз чахотка. Найпоширеніша причина смерті в тісних і вологих робітничих помешканнях.
Виробничі травми. На заводах техніка безпеки перебуває у зародковому стані.

Як захиститися:

пийте лише кипячену воду та чай;
мийте руки й, за можливості, ходіть у лазню;
уникайте нічліжок, якщо можете дозволити собі куточок;
при високій температурі одразу звертайтеся до лікаря: міські та земські лікарні лікують і бідних.

Не розповідайте лікарю про пеніцилін і щеплення, яких ще немає. Психіатрична лікарня на Сабуровій дачі давно працює, і туди легко потрапити з мареннями.

Як уникнути неприємностей

У 1900 році Харків став одним із гарячих осередків робітничого руху. Поліція та жандарми насторожі, а політичним розшуком займаються охоронні відділення.
Харківська страйкова акція 1900 року. Робітники на зборах наприкінці квітня вирішили 1 травня не виходити на роботу та влаштувати демонстрацію. Цього дня в місті страйкували 1011 тисяч осіб. На Вашенковій леваді до 5 тисяч демонстрантів підняли червоний прапор. Почалися арешти, і близько 3 тисяч робітників зібралися біля вязниці, вимагаючи звільнити затриманих. Історики згодом назвуть це першим масовим політичним виступом робітників у Росії.

Якщо ви опинитеся в Харкові навесні 1900 року, тримайтеся подалі від зібрань, левад і тюремних воріт. Учасника демонстрації можуть заарештувати, вислати або звільнити з вовчим квитком. Якщо ви не знали це неофіційна назва будь-якого документа з відміткою про ненадійність, який закривав людині шлях до навчання, служби чи роботи. Такий собі дислайк від держави.

Решта правил:

Жодної політики вголос. Ні слова про конституцію, соціалізм, геть самодержавство. Нелегальні листівки не беріть і не читайте при людях.
Не пророкуйте майбутнє. Російсько-японська війна, 1905 рік, Перша світова війна, революція будь-який такий жарт прозвучить як крамола або як марення.
Оминайте студентські збори. У 18991901 роках університети імперії охопили студентські заворушення, а тимчасові правила 1899 року дозволяли віддавати бунтівних студентів у солдати.
Поважайте городового та двірника. Двірник очі й вуха поліції, він знає всіх мешканців. Сварка з ним швидко закінчиться перевіркою документів.
Бережіть кишені. На вокзалі, у трамваї та на базарі працюють кишенькові злодії.
Не пийте з незнайомцями. Бійка в трактирі найкоротший шлях до дільниці, а там запитають паспорт.

Памятка мандрівника

Одягніться як робітник або прикажчик, накрийте голову.
Сховайте все, що з майбутнього, крім, можливо, механічного годинника.
Без паспортної книжки ви безпаспортний: тримайтеся подалі від дільниці та двірників.
Шукайте поденну роботу на станції, будівництві, складах.
Платіть золотом і кредитними квитками, дрібні гроші сріблом і міддю.
Живіть у кутку в господині, а не в нічліжці: там тиф і облави.
Пийте кипячену воду.
Не ходіть на збори та майовки, не беріть листівки.
Не пророкуйте війни та революції.

Див. Подробиці