| 18:45 22.06.2026 ╤нформагентство 'Статус-кво' | Поп. / Наст. |
╢ райони, як╕ м╕сто любить показувати гостям, а ╓ й так╕, що воно н╕би хова╓ за спиною центру. Москал╕вка саме з других. За десять хвилин ходьби в╕д площ╕ Конституц╕╖, за вигином Лопан╕, почина╓ться зовс╕м ╕нший Харк╕в: без висоток, без в╕трин, з похилими одноповерховими будиночками та дворами, де час н╕би зупинився сто рок╕в тому. Цей район давно ма╓ репутац╕ю темного й неблагополучного, але саме за ц╕╓ю неприм╕тн╕стю хова╓ться одна з найбагатших ╕стор╕й м╕ста ╕з заводами, замками, церквами та ╕менами, як╕ знав увесь св╕т.
Москал╕вка один ╕з найстар╕ших ╕сторичних район╕в Харкова. Перш╕ згадки про цю м╕сцев╕сть датуються першою половиною XVIII стол╕ття: у документах вона ф╕гуру╓ вже в 1724 роц╕ як частина Воскресенсько╖ параф╕╖, де тод╕ нал╕чувалося близько ш╕стнадцяти домовласник╕в. Головна ж вулиця Москальовська сформувалася п╕зн╕ше, у перш╕й половин╕ XIX стол╕ття, ╕ саме вона дала ╕мя всьому району.
З походженням назви все заплутано, ╕ ╓дино╖ достов╕рно╖ верс╕╖ нема╓. За найпоширен╕шою верс╕╓ю вулиця отримала назву в╕д пр╕звища домовласник╕в Москал╕в таких у район╕ було к╕лька: Меркул, Ф╕рсан, Тит ╕ зять Меркула Мартин. Меркул Москаль якраз ╕ був одним ╕з тих перших ш╕стнадцяти домовласник╕в 1724 року.
Друга, не менш популярна верс╕я повязана саме з╕ словом москаль. Ц╕ земл╕ належали роду Квиток, але в середин╕ XIX стол╕ття тут почали роздавати д╕лянки в╕дставним солдатам-рекрутам москалям, як╕ в╕дслужили належн╕ 25 рок╕в ╕ накопичили трохи грошей для мирного життя. Кра╓знавець Максим Розенфельд опису╓ цей контингент так: люди без кола й двору, як╕ провели чверть стол╕ття в арм╕╖, принесли на Москал╕вку св╕й солдатський побут, що спочатку лякало кор╕нних мешканц╕в зв╕дси й слава району як небезпечного.
╢ й третя, фольклорна верс╕я про двох ╓врейських торговц╕в. Зг╕дно з нею, у ц╕й м╕сцевост╕ розташовувалися крамниц╕ Моськи та Льовки, д╕лянку м╕ж магазинами називали Моська-Льовка, ╕ з часом ця розмовна назва перетворилася на Москал╕вку. Верс╕я гарна, але ╕сторики ставляться до не╖ скептично.
На початку XIX стол╕ття Москальовка була л╕систою й болотистою околицею м╕ста, через яку пролягала дорога до села Основа. Але в друг╕й половин╕ стол╕ття тут почався стр╕мкий промисловий злет. Серед пол╕в один за одним почали зявлятися заводи й майстерн╕: варили мило, пиво та св╕чки, фасували тютюн, шили рукавички, пресували плитку, в╕дливали чавун. Уздовж Лопан╕ д╕яли вовномийн╕, працювали газовий, механ╕чний ╕ чавуноливарний заводи, ╕ на початок XX стол╕ття тут нал╕чувалося близько пятдесяти п╕дпри╓мств. Швидкому заселенню сприяли зал╕знична станц╕я Новосел╕вка та прокладення м╕сько╖ конки.
Головним промисловим спадко╓мцем т╕╓╖ епохи залиша╓ться завод Св╕тло шахтаря, що випуска╓ обладнання для г╕рничодобувно╖ промисловост╕. В╕н веде свою ╕стор╕ю в╕д п╕дпри╓мств фон Д╕тмара, заснованих у XIX стол╕тт╕.
Побутов╕ детал╕ т╕╓╖ Москальовки сьогодн╕ здаються майже музейними. На перетин╕ Москальовсько╖ та Рибасовсько╖ дос╕ сто╖ть маленький будиночок колишня водорозб╕рна будка, яку м╕сцев╕ називали басейнею. Звели ╖╖ в 1882 роц╕, коли проклали водопров╕д: води в будинках не було, ╕ за кожн╕ два в╕дра платили п╕вкоп╕йки. Б╕ля басейн╕ завжди товпився народ, ╕ в чергах доходило аж до б╕йок. А трохи дал╕, на одноповерховому будинку на Москальовськ╕й, 20, у 1869 роц╕ пов╕сили першу в район╕ поштову скриньку факт, який м╕сцев╕ кра╓знавц╕ в╕дзначають як справд╕ значущий. Тут також працю╓ аптека, як╕й понад сто рок╕в.

Якщо у Москальовц╕ й ╓ арх╕тектурна перлина, то це особняк купця Григор╕я Гольдберга на колишн╕й Гольдберг╕вськ╕й вулиц╕ (будинок 104). Двоповерхова буд╕вля за про╓ктом арх╕тектора В╕ктора Естровича нагаду╓ середньов╕чний замок: вх╕д оформлений у вигляд╕ фортечно╖ веж╕, а в╕д крутого схилу даху з рель╓фною ф╕гуркою в╕╓ готикою.
Побудували його в 1915 роц╕ спец╕ально для голови М╕ського купецького товариства, купця першо╖ г╕льд╕╖ Григор╕я Гольдберга. Сьогодн╕ в замку розташована сан╕тарна станц╕я.
З ╕мям Гольдберга повязана й головна церква району Трьохсвятительська, у народ╕ Гольдберг╕вська. Побудована вона на пожертви у 1906 роц╕, ╕ найб╕льше у ╖╖ зведення вклали брати Гольдберги; розписи всередин╕ виконав Олекс╕й Соколов, учень Р╓п╕на та С╓рова. Назву обрали не випадково: ╕мена брат╕в Григор╕й, Олександр ╕ Василь частково зб╕галися з ╕менами трьох святител╕в, а ╕коностас для храму виготовили в ╤тал╕╖.

За буд╕вництвом церкви сто╖ть майже романна ╕стор╕я. Григор╕й Гольдберг, один ╕з найбагатших городян, мр╕яв очолити купецьке товариство, але заважало в╕роспов╕дання ╓врей у т╕ часи таку посаду об╕йняти не м╕г. Тод╕ амб╕тний купець прийняв хрещення, а в дар православн╕й церкв╕ збудував Трьохсвятительський храм. Доля самого Гольдберга залиша╓ться туманною: за одн╕╓ю верс╕╓ю, п╕д час революц╕╖ йому вдалося ви╖хати за кордон, за ╕ншою його вбили дорогою.
Попри вс╕ сво╖ арх╕тектурн╕ дива, знаменита Москальовка в╕дома насамперед сво╖ми людьми. Кра╓знавець Максим Розенфельд називав ╖╖ м╕сцем, зв╕дки дуже швидко можна було з бруду вийти в княз╕.
Тут минуло дитинство Клавд╕╖ Шульженко. У маленькому й неприм╕тному одноповерховому будинку 45 на вулиц╕ Володимирськ╕й виросла майбутня легендарна естрадна сп╕вачка; будиночок збер╕гся майже недоторканим, а на фасад╕ встановлено мемор╕альну дошку.
Буквально по сус╕дству, на Грек╕вськ╕й, мешкав композитор ╤саак Дуна╓вський. Майбутн╕й автор безсмертних радянських мелод╕й навчався на пал╕турника ╕ паралельно в г╕мназ╕╖. Ц╕каво, що майбутн╕ знаменитост╕ були фактично сус╕дами, але познайомилися, за переказами, лише в театр╕ режисера Миколи Синельникова.
З Москальовкою повязана й медична слава м╕ста ╕мя офтальмолога Леонарда Г╕ршмана. У 1884 роц╕ поруч ╕з механ╕ко-чавуноливарним заводом його власники прусський п╕дданий Альберт Бельке та дворянка Мар╕я Рем╕зова збудували гарний двоповерховий камяний будинок. У 1908-му в ньому в╕дкрилася очна л╕карня професора Г╕ршмана, розрахована всього на 10 л╕жок, але пац╕╓нт╕в з ус╕╓╖ ╕мпер╕╖ л╕кар приймав з ранку й до п╕зньо╖ ноч╕. Лише в 1912 роц╕ л╕карня пере╖хала до власно╖ буд╕вл╕ в Наг╕рному район╕. Коли п╕сля конфл╕кту в ун╕верситет╕ Г╕ршман залишився без кл╕н╕чно╖ бази й з╕брався ви╖жджати з м╕ста, втрутилася громадськ╕сть: у газетах надрукували звернення ╕з закликом жертвувати грош╕ на л╕карню його ╕мен╕, ╕ за рахунок народних кошт╕в кл╕н╕ку в╕дбудували. У некролоз╕ 1921 року його назвали великим ╕нтернац╕онал╕стом духу, який н╕кого не образив ╕ н╕коли не збрехав.
Список знаменитих мешканц╕в на цьому не вичерпу╓ться. Тут жили поет Володимир Св╕дзинський, актор ╕ сп╕вак Марк Бернес. А на сам╕й Москальовськ╕й, у будинку 44, мешкав художник-марин╕ст Михайло Ткаченко. Його роботи прикрашали будинки ╓вропейських аристократ╕в, його називали останн╕м марин╕стом Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, але в╕н щороку повертався з╕ св╕тського Парижа до Харкова. У 1914-му через в╕йну в╕н не зм╕г повернутися до Франц╕╖ й пров╕в у Харков╕ решту життя.
Сучасна Москал╕вка вигляда╓ ╕накше, н╕ж сто чи дв╕ст╕ рок╕в тому, але дух старого Харкова тут збер╕гся, мабуть, краще, н╕ж де╕нде. Квартири тут можна орендувати або купити значно дешевше, н╕ж в ╕нших районах м╕ста, ╕ це попри близьк╕сть до центру. Причина дешевизни проста: у багатьох одно- та двоповерхових будиночках дос╕ нема╓ канал╕зац╕╖ та водопроводу.
Тут нема╓ глянцю та туристично╖ вишуканост╕ центральних вулиць. Зате ╓ автентичн╕сть та сама, яку неможливо п╕дробити. За кожним двором ╕ кожною вулицею Москал╕вки хова╓ться своя ╕стор╕я, ╕ старий Харк╕в в╕дчува╓ться тут дуже ч╕тко справжн╕й, без пафосу та прикрас. Для тих, хто любить не парадну, а живу ╕стор╕ю м╕ста, несп╕шна прогулянка цими вулицями варта набагато б╕льше, н╕ж будь-яка екскурс╕я центром.