| 14:15 18.06.2026 ╤нформагентство 'Статус-кво' | Поп. / Наст. |
Жанн╕ - тридцять ╕з чимось, вона працю╓ офлайн у Харков╕, ╕ ╖╖ чотирир╕чний син ходить у приватний дитячий садок. Половина ╖╖ зароб╕тку щом╕сяця йде на оплату - це не дешево, але альтернативи для себе родина не бачить. Ми прийняли реальн╕сть. Бабус╕ далеко, декрет зак╕нчився, у с╕м'╖ вс╕ працюють. Ми не ма╓мо ╕нших вар╕ант╕в, - каже ж╕нка.
Жанна - не виняток. ╥╖ ситуац╕я - типова для тисяч харк╕вських родин, як╕ п╕сля лютого 2022-го лишилися без того, що ран╕ше вважалося базовим: державного дитячого садочка.
Зараз у прифронтовому Харков╕ державн╕ садочки не працюють узагал╕: без захищених прим╕щень осв╕тн╕й процес неможливий за законом ╕ небезпечний за здоровим глуздом.

Зруйнований приватний дитячий садок у Харков╕, жовтень-2025, фото - телеграм-канал Володимира Зеленського
Оф╕ц╕йна в╕дпов╕дь на питання про повноц╕нне в╕дновлення дошк╕льно╖ осв╕ти в рег╕он╕ звучить обережно: р╕шення щодо очного навчання можливе лише за наявност╕ захисно╖ споруди в╕дпов╕дно до вимог ДБН, за згодою батьк╕в ╕ р╕шення педагог╕чно╖ ради. По сут╕, це не в╕дпов╕дь на питання коли?, а опис умов.
Повернутися в Харк╕вськ╕й област╕ до офлайн-осв╕ти в повному обсяз╕ до зак╕нчення бойових д╕й - вочевидь, неможливо. Але неможливо повн╕стю не означа╓ н╕чого не робити. Б╕льш╕сть батьк╕в якось вир╕шила це питання. Ця розпов╕дь - про те, як саме.
До повномасштабного вторгнення в Харк╕вськ╕й област╕ працювало 745 заклад╕в дошк╕льно╖ осв╕ти. Переважна б╕льш╕сть - 712 - комунально╖ форми власност╕, ще 2 - державн╕ та 31 - приватний. Зараз у м╕ст╕ Харк╕в працю╓ 17 приватних заклад╕в дошк╕льно╖ осв╕ти. При цьому, за даними Департаменту осв╕ти ╕ науки ХОВА, станом на травень 2026 року у громадах област╕ фактично перебува╓ 35 548 д╕тей дошк╕льного в╕ку. Вони ростуть, розвиваються, потребують сп╕лкування з однол╕тками, структурованого середовища, педагог╕в.
Цифра 17 - це те, що видно в оф╕ц╕йн╕й статистиц╕. Реальна картина ширша: ╕снують десятки незаре╓строваних або нап╕вформальних приватних дитячих простор╕в, груп, студ╕й. Вони не врахован╕ у зв╕тах, але вони ╓ - ╕ разом ╕з бабусями, нянями та батьками, як╕ не виходять на роботу, тримають на соб╕ дошк╕льну осв╕ту рег╕ону.

Центральний парк Харкова, який до вторгнення був одним ╕з найпопулярн╕ших м╕сць для в╕дпочинку з д╕тьми, п╕сля одного з обстр╕л╕в, кв╕тень-2022; фото - Харк╕ська м╕ськрада
Причина тако╖ ситуац╕╖ - не в бюрократ╕╖ ╕ не в байдужост╕. В╕дпов╕дь проста: щоб дитячий заклад м╕г працювати в очному формат╕ в умовах во╓нного стану, в╕н зобов'язаний мати в╕дпов╕дну захисну споруду. Б╕льш╕сть дово╓нних садочк╕в таких споруд не мають - ╕ дооблаштувати ╖х часто неможливо техн╕чно або ф╕нансово.
Тому б╕льш╕сть заклад╕в перейшла на онлайн-формат. З одного боку, дистанц╕йний дитячий садок - це оксюморон. ╤з ╕ншого, онлайн-заняття для трир╕чних д╕тей мають свою ц╕нн╕сть - збер╕гають зв'язок ╕з вихователем, дають батькам ор╕╓нтири. Але живе сп╕лкування з однол╕тками, сп╕льна гра, ф╕зична активн╕сть, сенсорний досв╕д - усе це неможливо компенсувати онлайном.
У порожнечу, яку залишила державна система, ув╕йшов приватний сектор. Але в╕н не може ╕ не намага╓ться бути загальнодоступним.
Жанна говорить, що ╖╖ враження в╕д приватного садка - позитивн╕.
Заклад л╕цензований, граф╕к - з восьмо╖ ранку до сьомо╖ вечора. Для працюючих батьк╕в - це ╕деальний вар╕ант. П'ятиразове харчування, англ╕йська чотири рази на тиждень, музика, свята. Дитина почала говорити укра╖нською, ╕ для мене це справжн╕й плюс", - розпов╕да╓ вона.
На питання про безпеку в╕дпов╕да╓ так: у раз╕ загрози м╕сту д╕ти йдуть у п╕двальне укриття, у раз╕ всеукра╖нсько╖ тривоги на вулицю не виходять. У груп╕ - до 12 д╕тей, зазвичай ходять близько 10. На оплату ╕де приблизно половина ╖╖ м╕сячно╖ зарплатн╕.
Якщо чесно, це можна витягнути. Так, не комфортно, але ми н╕ в чому себе р╕зко не обмежили. Нам трохи допомагають родич╕. Якби раптом зараз в╕дкрили державн╕ садочки - не впевнена, чи переходили би ми: все-таки там зазвичай зовс╕м ╕нший граф╕к, ╕ дитину треба забирати близько 16.30, що дуже складно для двох працюючих батьк╕в. Ми вже втягнулися. Хоча якщо ц╕на зросте сутт╓во - тод╕ так, будемо думати, - каже ж╕нка.
Представниця одного з приватних дитячих простор╕в Харкова, яка погодились говорити на умовах анон╕мност╕, каже, що попит на ╖хн╕ послуги ╓, але ╕ виклики величезн╕.
До нас могло б ходити набагато б╕льше д╕тей. Питання в безпец╕. Б╕гати з д╕тьми в укриття з третього-четвертого поверху - це окрема реальн╕сть. А вимоги до укритт╕в в Харков╕ дуже жорстк╕, - поясню╓ вона.
У ╖╖ заклад╕ - р╕знов╕ков╕ групи в╕д трьох до шести рок╕в. Такий формат обраний св╕домо: у р╕знов╕кових групах д╕ти не конкурують, а допомагають один одному. Але б╕льш╕сть батьк╕в дос╕ шукають групи з однол╕тками - ╕ це теж частина картини: запит на дитяч╕ послуги ╓, але бачення батьк╕в ╕ заклад╕в не завжди зб╕га╓ться. За ╖╖ словами, р╕ч не т╕льки у попит╕, але часто в ц╕нностях, як╕ п╕дходять не вс╕м батькам.
Водночас вона заклика╓ батьк╕в шукати як╕сь шляхи для соц╕ал╕зац╕╖ д╕тей:
Ми бачимо кошмар у д╕тей, як╕ навчалися виключно онлайн. Трет╕й-четвертий клас, а р╕вень розвитку - на перший. Емоц╕йно - взагал╕ на чотири роки.
Ольга Косенчук, кандидат педагог╕чних наук ╕ програмний оф╕цер Асоц╕ац╕╖ прац╕вник╕в дошк╕льно╖ осв╕ти, застер╕га╓ в╕д надто прямол╕н╕йних висновк╕в: два-три роки вдома не означають автоматично в╕дставання в розвитку.
Набагато важлив╕ше оц╕нювати не сам факт домашнього перебування, а як╕сть середовища. Ключову роль в╕д╕гра╓ р╕вень емоц╕йного контакту з дорослими, наявн╕сть умов для гри, сп╕лкування, п╕знання. Саме ц╕ фактори визначають, наск╕льки гармон╕йним буде розвиток дитини нав╕ть в умовах обмежено╖ соц╕ал╕зац╕╖ з однол╕тками, - каже фах╕вчиня.
Але вона ж дода╓: домашн╓ середовище не може повн╕стю зам╕нити досв╕д вза╓мод╕╖ з однол╕тками. Навички сп╕впрац╕, вир╕шення конфл╕кт╕в, вм╕ння домовлятися, дотримуватись правил - усе це форму╓ться саме в дитячому колектив╕. ╤ якщо ця пауза не буде компенсована, насл╕дки можуть проявитися в школ╕: труднощ╕ з адаптац╕╓ю, нижчий р╕вень мовлення, проблеми з концентрац╕╓ю уваги, п╕двищена тривожн╕сть.
Найб╕льший ризик сьогодн╕ - не тимчасове в╕дставання в знаннях, а втрата часу, коли дитина позбавлена можливостей для повноц╕нно╖ соц╕ал╕зац╕╖ та розвитку, - каже вона.
Монтессор╕-педагог ╕ психологиня Альона Попова погоджу╓ться, що не кожна дитина, яка не ходить до садочка, приречена на проблеми. Якщо батьки св╕дом╕, ╓ живе сп╕лкування, дитина зад╕яна в побут╕, ╓ гуртки або хоча б виходи в кафе, музе╖, парки - розвиток може бути ц╕лком повноц╕нним.
Якщо дитина сидить вдома, але з нею сп╕лкуються, ╖й читають, ╖╖ беруть у кав'ярню ╕ вона сама замовля╓ трубочку до чаю - це теж соц╕ал╕зац╕я. Набагато г╕рше, коли батьки дали гаджет ╕ в╕дсторонилися. Через екран не навчишся регулювати емоц╕╖, - каже вона.
Про д╕тей говорять багато. Про батьк╕в - менше. А м╕ж тим, коли система зника╓, першою вир╕шу╓ цю проблему с╕мя - ╕ вона платить свою ц╕ну.
Чотири роки без садочка - це чотири роки, коли мати або батько ╓ ╓диним середовищем розвитку дитини. Нер╕дко - в умовах власного стресу, ф╕нансових труднощ╕в, пост╕йно╖ тривоги ╕ недосипання через н╕чн╕ обстр╕ли.
Батьки фактично змушен╕ виконувати одночасно к╕лька ролей: бути джерелом безпеки, вихователями, педагогами, орган╕заторами дозв╕лля та емоц╕йною опорою для дитини. ╤ все це - в умовах власного стресу. Тривала в╕дпов╕дальн╕сть за вс╕ аспекти розвитку дитини може призводити до почуття провини та вигорання. Коли дорослий не ма╓ можливост╕ в╕дновлювати власн╕ ресурси - це познача╓ться ╕ на дитин╕, - говорить Ольга Косенчук.
Альона Попова опису╓ специф╕чний тип виснаження, характерний саме для нашого часу: батьки роками перебувають у режим╕ безперервно╖ в╕дпов╕дальност╕, коли нема╓ паузи, нема╓ людини, як╕й можна передати дитину на к╕лька годин:
Бути 24/7 з дитиною - то можна з╖хати з глузду. ╤ це не про нелюбов до дитини. Це про те, що людина не може роками перебувати в стан╕ пост╕йно╖ емоц╕йно╖ напруги без насл╕дк╕в для псих╕чного здоровя".
Вона наполяга╓: допомога батькам - це не опц╕я, а умова. Ресурсний дорослий поруч ╕з дитиною - один ╕з найважлив╕ших фактор╕в розвитку. Виснажений - н╕.
У селищ╕ П╕сочин Харк╕вського району буду╓ться перший п╕дземний дитячий садок на Харк╕вщин╕ - ╕ перший под╕бного формату в Укра╖н╕. Станом на кв╕тень 2026 року готовн╕сть об'╓кта становить 85%. Захисна споруда площею понад 1,1 тисяч╕ квадратних метр╕в уже зведена, п╕дведен╕ ╕нженерн╕ мереж╕, встановлене альтернативне електроживлення, змонтован╕ системи безпеки, вентиляц╕╖, опов╕щення ╕ в╕деоспостереження. Завершу╓ться монтаж сан╕тарного обладнання та благоустр╕й територ╕╖.

П╕дземний дитячий садок у П╕сочин╕, кв╕тень-2026, фото - Харк╕вська ОВА
Об'╓кт розрахований на 226 ос╕б - д╕тей ╕ виховател╕в. У дв╕ зм╕ни в╕н зможе охопити понад 500 дошк╕льнят.
Важливий терм╕нолог╕чний нюанс: оф╕ц╕йно ця споруда назива╓ться не п╕дземним садочком, а закладом дошк╕льно╖ осв╕ти з протирад╕ац╕йним укриттям. Терм╕н п╕дземний садок живе у мед╕а ╕ в побутов╕й мов╕ - але у нормативних документах його нема╓.

П╕дземний дитячий садок у П╕сочин╕, кв╕тень-2026, фото - Харк╕вська ОВА
У 2026 роц╕ в Харк╕вськ╕й област╕ подано 13 про╓ктних заявок на отримання державно╖ субвенц╕╖ для облаштування укритт╕в у закладах дошк╕льно╖ осв╕ти. За даними ХОВА, п╕дтримано чотири - окр╕м П╕сочина, ще Дергач╕, Савинц╕ та садочок у самому Харков╕. Решта - в оч╕куванн╕.
Масштаб зрозум╕лий ╕з пор╕вняння: 35 тисяч д╕тей дошк╕льного в╕ку в рег╕он╕ - ╕ чотири об'╓кти, що перебувають у процес╕ переобладнання або чекають на нього. П╕дземний садочок у П╕сочин╕ - це важливий сигнал ╕ важливий прецедент, але чисто ф╕зично в╕н не зможе вир╕шити проблему.
╤ все ж - якось проблема ╕з дошк╕льною осв╕тою розвязу╓ться: не так, як до в╕йни, не так, як хот╕лося б, але колапсу - нема╓.
Жанна, говорячи про сво╓ оточення, ненавмисно опису╓ те, що фах╕вц╕ називають неформальними стратег╕ями адаптац╕╖: одн╕ платять за приватний садочок, ╕нш╕ залишили дитину з бабусею, ще хтось знаходить сус╕дку або знайому, яка сидить ╕з к╕лькома д╕тьми. Хтось просто не вийшов на роботу.
Представниця приватного дитячого простору бачить ту саму картину, але з ╕ншого боку: батьки приходять ╕з р╕зним р╕внем усв╕домленост╕, р╕зними оч╕куваннями, р╕зним ресурсом. ╢ т╕, хто шука╓ просто перетримку для д╕тей, а ╓ т╕, хто шука╓ середовище. ╢ батьки, як╕ до╓днуються до осв╕тн╕х веб╕нар╕в, а ╓ т╕, для кого ц╕╓╖ опц╕╖ не ╕сну╓ - через небажання або брак ╕нформац╕╖.
Можна жал╕тися на життя, а можна шукати ╕нший шлях. Ми бачимо обидва вар╕анти щодня, - каже вона.
Вс╕, з ким ми говорили, сходяться в одному: дошк╕льна осв╕та - це не лише прим╕щення ╕ вихователь. Це середовище, де дитина вчиться бути з ╕ншими людьми. ╤ в╕дновити це середовище неможливо т╕льки буд╕вельними роботами.
Ольга Косенчук формулю╓ м╕н╕мальний необх╕дний наб╕р: безпечний прост╕р для сп╕лкування з однол╕тками, стаб╕льна рутина, можлив╕сть гратися, рухатися, вза╓мод╕яти. Для дошк╕льнят саме гра, живе сп╕лкування ╕ в╕дчуття передбачуваност╕ - основа розвитку.
Вихователь Альона Попова наголошу╓, що батькам потр╕бна не лише ф╕нансова або орган╕зац╕йна п╕дтримка, а й знання: як розмовляти з дитиною, як залучити ╖╖ до побутових справ так, щоб це стало розвитком, як не передати ╖й власну тривогу, як пом╕тити, що щось ╕де не так:
Якщо ми навча╓мо батьк╕в, як бути з дитиною, - це ╕ ╓ компенсац╕я тих осв╕тн╕х втрат, як╕ ╓ через в╕дсутн╕сть садочк╕в. Нав╕ть приготування борщу разом - це математика, сенсорика, мова, сп╕льний час. Але батьки мають знати, що це так працю╓.
Найб╕льш гострий висновок звучить у розмов╕ з нею майже м╕ж ╕ншим: довгостроков╕ насл╕дки цих чотирьох рок╕в без садочк╕в - не т╕льки у д╕тях. Вони - у ц╕лому покол╕нн╕ батьк╕в, як╕ виживали разом ╕з д╕тьми без п╕дтримки, без паузи, без системи, яка мала б ╖х п╕дхопити.
П╕дземний садочок у П╕сочин╕ - це не т╕льки захищений прост╕р для 500 дошк╕льнят. Це сигнал: держава поверта╓ться. ╤ якщо цей прецедент стане моделлю - а не ╓диним прикладом - то дошк╕льна осв╕та в прифронтовому рег╕он╕ може в╕дновитися не п╕сля зак╕нчення в╕йни, а вже п╕д час не╖.
Поки цього не сталося, батьки справляються сам╕. Не ╕деально, не для вс╕х однаково, але справляються.
Жанна каже, що нав╕ть якби завтра в╕дкрились державн╕ садочки - ╖╖ родина, ╕мов╕рно, лишила би дитину у приватному. Але ж╕нка не в╕дпов╕да╓ за вс╕х. ╢ родини, для яких плата за приватний заклад - неп╕дйомна. Тим часом ╓ матер╕, як╕ не можуть вийти на роботу через д╕тей, яких нема╓ з ким залишити. ╤ ╓ ц╕ле покол╕ння дошк╕льнят, як╕ ростуть у м╕ст╕, де чотири роки тому зникло щось, чого вони нав╕ть не встигли взнати.
В╕дновлення дошк╕льно╖ осв╕ти - це не лише про буд╕вл╕ п╕д землею ╕ м╕льйони у кошторисах. Це й про те, яким буде це покол╕ння. Чи буде налаштоване на партнерство, чи вм╕тиме сп╕лкуватися? Якими прийдуть ц╕ д╕ти до першого класу ? Чи матимуть батьки сили бути поруч? Чи залишиться в м╕ст╕ достатньо людей, аби ц╕ д╕ти взагал╕ мали однол╕тк╕в?
Системне р╕шення для прифронтового рег╕ону ма╓ виглядати комб╕наторно: захищен╕ осв╕тн╕ простори там, де це можливо техн╕чно ╕ ф╕нансово; п╕дтримка приватних ╕н╕ц╕атив через субсид╕╖ або партнерство з громадами; психолог╕чна п╕дтримка батьк╕в як окремий напрям, а не додаток до чогось ╕ншого; ╕ - можливо, найважлив╕ше - визнання того, що батьки, як╕ тягнуть цю ситуац╕ю самотужки, теж ╓ учасниками системи й потребують ресурсу.